Так ми Cтрітення святкували, з пташечкою весну зустрічали!

 

 

 

 

НАСТІЛЬНИЙ ТЕАТР "КОЛОБОК"

      В ЦРРД "Дивосвіт" вже стало доброю традицією кожноі п'ятниці показувати ляльковий театр. Цієї п'ятниці діти раннього віку побачили настільний театр "Колобок". Атрибути до казки виготовлені власноручно мною з CD-дисків, на які були наклеєні казкові герої. 
Діти з захопленням слухають та переглядають театралізоване дійство. Театралізація відіграє особливу роль в житті дитини, сприяє інтелектуальному розвитку. Через театралізовану діяльність діти ознайомлюються з навколишнім світом, навчаються правильної звуковимови.

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИКА МОНТЕССОРІ - МЕТОД ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, аж ніяк не випадкове. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місці. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти "убирають" у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев'ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

1) виховання повинно бути вільним;

2) виховання повинно бути індивідуальним;

3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Звернення дитини до вчителя: "Допоможи мені це зробити самому" — девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який автори¬тарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, ди¬тина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов'язково враховувалися перспективи того, що Л. С. Виготський назвав "зоною найближчого розвитку".

Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не врахо-вують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.

Усе життя дитини — від народження до громадянської зрілості — є розвиток її незалежності і самостійності.

Урахування сензитивності і спонтанності розвитку.

Єдність індивідуального і соціального розвитку.

У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.

Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.

Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

Головна мета школи Марії Монтессорі — постачати "харчі" для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

 

Завдання

1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2. Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5. Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

6. Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

9. Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

 

Ключові слова

Активна дисципліна, дисципліна в свободі, інтелектуальне виховання, метод експериментальної педагогіки, монтессорі-матеріал, моторне виховання, сенсорне виховання, вільне виховання.

 

 

ОСЬ ТАК МИ ГРАЄМОСЬ ТА НАВЧАЄМОСЬ:)

 

 

 

 

 

 

ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА

1. Любіть свою дитину!

Радійте з її присутності, приймайте її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її упевненості в собі, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.

2. Охороняйте свою дитину!

Захищайте від фізичний і душевних небезпек, навіть, коли треба - жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Бутьте добрим прикладом для своєї дитини!

Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей; самі живіть згідно із ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність, скромність. Порушення батьками подружньої вірності, збагачення безчесними засобами - все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтесь зі своєю дитиною!

Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтися так, як їй подобається, її гру приймайте всерйоз.

5. Працюйте зі своєю дитиною!

Допомагайте їй, коли вона намагається приймати участь у роботі дома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

6. Покажіть дитині можливості й межі людської свободи!

Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

7. Привчайте дитину бути слухняною!

Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямовувати її таким чином, щоб її дії не задавали шкоди ні їй самій, а ні іншим. Дитину треба заохочувати до додержання встановлених правил.

8. Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів.

Дитина "живиться" як і дорослий, переживаннями, що дають їй змогу орієнтуватися в подіях, ознайомитися з жоттям інших людей і навколішнім світом. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Хай навіть не безболісно, але самостійно!
10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду.

 

ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

 Не можна принижувати дітей

Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати

Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов'язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку загрозами

Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності

Дитина не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попере­джайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов'язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись

Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до форму­вання психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружувати­ся — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині

Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк за­своюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння

Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» , «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

 

Консультація для батьків "Як провести вихідні дні?"

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".
Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

 

Консультація для батьків "Боротьба дитини за самостійність: як уникнути конфліктів?"

        Часто ми спілкуємося з дітьми приказним тоном: «Іди спати! Почисть зуби! Сядь рівно!» Ми читаємо їм лекції, критикуємо, загрожуємо: «Не забереш іграшки — не вийдеш на вулицю!» Наше поводження настільки передбачувано, що діти найчастіше знають, що ми їм скажемо, і не слухають, точніше, «не чують» нас. По суті, ми ведемо щоденну боротьбу ізвласними дочками й синами, у якій не має переможців!

Чи можна поліпшити взаємини з дітьми? Чи можна не дратуватися, не сваритися? Звичайно. Просто потрібно дотримуватися таких правил:

Правило «одного слова»

Якщо Ви хочете, щоб дитина Вас «почула», не висловлюйте всього, що думаєте про її поводження. Використайте «правило одного слова», що характеризувало б ситуацію. Можливо, його прийдеться повторити кілька разів, але це краще, ніж кричати й загрожувати. Наприклад, перед сном маля повинен скласти свої іграшки. Якщо Ви скажете: «Скільки разів я тобі говорила, що іграшки треба забирати! Ти така велика, а дотепер не можеш цього запам’ятати», — дитина вже після першої фрази перестане сприймати сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не вприказному тоні) одне слово: «Іграшки!» Воно стане своєрідним паролем збирання.

Результати неслухняності

Пригадайте, скільки разів протягом дня Вам доводиться говорити своєму синові або дочці: «Зроби математику, а то одержиш двійку», «Іди снідати, інакше їжа охолоне», «Не випереш носочки — підеш у брудних»? Чи спрацьовують Ваші вказівки? Чи некраще кілька разів дати дитині можливість переконатися, до чого приводить неслухняність і які її наслідки. Якщо Сашко не зробить математику, то завтра на уроці він дійсно одержить двійку. Якщо Світа не прийде вчасно до стола — буде їсти холодний суп. Якщо Катя не випере носочки — ранком надягне брудні.

Ця важлива фраза «як тільки»

Є кілька слів, які Вам треба намагатися не вживати: «якщо», «чому», «ти ніколи…»Зі слова «якщо», як правило, починаються погрози: «Якщо ти не будеш чистити свої туфлі, я ніколи не куплю тобі нових». У дитини відразу ж виникає відповідна негативна реакція, мол, ну й не треба.

«Чому» — звичайний початок обвинувачення. Після фрази: «Чому ти не кладеш речі на місце?» — Ваше маля, швидше за все, почне оборонятися, а не забирати.

Словосполучення «ти ніколи» сприймається в штики. «Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті…» — звучить як обвинувачення, а не спонукання до дії. Краще сказати: «У кімнаті багато пилу. Настав час підмести підлогу».

Якщо Ви хочете, щоб дитина виконала не занадто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати фразу так: «Як тільки кімната буде прибрана, ти зможеш подивитися телевізор».

Воля вибору

Кожний з нас має свої пристрасті, смаки, судження. І Ваша дитина, якою би маленькою вона не була, — не виключення. Не ущемляйте її права, адже вона — особистість. Маля в стані вирішити самостійно, яку їжу й одяг вибрати й у якій послідовності виконувати дорученуйому роботу. Запитайте в нього, що він буде їсти на сніданок бутерброд із сиром або з ковбасою. Перед тим як зшити або купити для дочки плаття, обговоріть з нею тканину й фасон. Під час вбирання у квартирі запропонуйте дитині на вибір: вимити підлогу або підмести.

Попередження про неприємності

Відвідування лікарів і інші неприємні для дитини події будуть сприйматися інакше, якщо поговорити з нею заздалегідь: «Я розумію, що тобі не хочеться, але йти треба». Часто буває так: Ви збираєтеся з дочкою в гості. Там Ваше маля настільки захоплюється грою з подружкою, що його ніякими силами не повести додому. Домовтеся з ним: «Давай поставимо годинник на такий-то час. Коли він задзвонить, ми підемо додому».

Право на бажання

Ваша дитина голосно вимагає в магазині машинку. Ви можете відреагувати на це по звичці: «Тобі все мало! У тебе ж вдома п’ять машинок!» І витягти дитину, що репетує, з магазина. А можете не купувати іграшку, але визнати право дитини хотіти її: «Я розумію тебе, машинка дійсно гарна, але сьогодні в мене немає грошей». І дитина заспокоїться, навіть не одержавши заповітний автомобіль.

Відмова від критики

Критикувати — виходить, судити, оцінювати, таврувати ганьбою. Критика викликає в дитини опір. Згадаєте, як Ви самі реагували на зауваження батьків, і зрозумієте, чому Ваші діти «обороняються». Син не може вирішити завдання? Простіше всьог ойог овисміяти: «Це ж легке завдання! Ми ж з тобою все розібрали вчора! Як можна таке не зрозуміти?!» Реакція дитини буває різною від: «Я — тупиця» до «…і не буду робити». Але Ви допоможете їй, якщо скажете: «Так, це нелегко. Але я думаю, що ти впораєшся. Подумай ще».

Звичайно, ці поради не універсальні. Не сподівайтеся, що в будинку відразу запанує тиша та благодать. Будьте готові до того, що діти можуть віднестися з підозрою до Вашого «нового» поводження. Але якщо за день Ви хоч раз зумієте запобігти конфлікту, виходить, Ви навірному шляху. Кожна дитина неповторна, і Вам вирішувати, які методи застосовувати в тій або іншій ситуації. Пробуйте, шукайте, підходьте до виховання дитини творчо. Час і сили, витрачені на відновлення миру в родині, коштують того.

 

Консультація для батьків "Дитина і дорожній рух"

        У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не так уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

 

Консультація для батьків "Бережіть себе та своїх дітей"

Головним учителем безпечної поведінки дітей на проїжджій частині є не школа, не ДАІ, а саме батьки. Є дитячі книжки, дитячий театр, дитяче кіно, дитячі іграшки. Але немає і бути не може «дитячого дорожнього руху». Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом. Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до школи і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху. Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару. Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

Інструкції:

Готуючись перейти дорогу, зупиніться, огляньте проїжджу частину.

Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги.

Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.

Не стійте з дитиною на краю тротуару.

Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.

Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту

Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

Посадка і висадка з транспорту

Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.

Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.

Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).

Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

Дотримуйтеся правого боку.

Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.

Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.

Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.

Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

Світлофор

Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують

Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

Пам'ятайте! Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

Батьки, будьте прикладом для дітей у дотриманні правил дорожнього руху

Не поспішайте, переходите дорогу розміреним кроком.

Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина повинна звикнути, що при переході дороги потрібно зосередитися.

Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.

Переходьте дорогу тільки в місцях, позначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».

З автобуса, тролейбуса, таксі виходьте першими. В іншому випадку дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.

Залучайте дитину до участі у ваших спостереженнях за обстановкою на дорозі: показуйте йому ті машини, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю і т.д.

Не виходьте з дитиною з-за машини, кущів, не оглянувши попередньо дороги, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.

Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

Бережіть себе і своїх близьких!